Громадська організація VCÖ провела опитування пасажирів австрійської залізниці «Bahntest 2025». В потягах ходили люди, давали пасажирам анкети і ручки, а ті вписували відповіді на різні питання. Я також став одним з майже 9360 опитаних. Кожен другий опитаний пропускав свої пересадки через запізнення. Опитані також відмітили велику потребу в покращенні координації залізничних та автобусних перевезень.
Я живу в Австрії вже десятий рік у різних місцях країни. Весь цей час я користуюся громадським транспортом, і далеко не тільки в містах, а й переміщаючись потягами і автобусами по всій країні. Я купив Кліматичний квиток в перший день його появи і от вже четвертий рік в мене є всеавстрійський KlimaTicket. Майже кожен день я їду кудись далеко по роботі, проїжджаючи сотні кілометрів на різному транспорті: швидких потягах-експресах, локальних електричках, приміських автобусах та навіть паромах. Катаюся по в основному землі Зальцбург і Верхня Австрія, а ще по Тіролю, Нижній Австрії і Штирії. Навіщо це мені? Я професійний гід: зустрічаюся десь з туристами, мандрую з ними країною, а потім повертаюся додому. І мені є що сказати про погнаний австрійський транспорт!
Порівнювати із не такими розвинутими системами транспорту, тут самі переваги. Чи коли їздиш кілька разів на місяць кудись, то цього непомітно. Або їдеш з пункту А в пункт Б без пересадок, то рано чи пізно доїдеш, хоч і з запізненням. Але для так би мовити «професійний користувач» транспортної системи це все критично, ускладнює її використання і навіть інколи робить це просто неможливим. Для розуміння: один з моїх стандартних маршрутів додому, це 3 автобуси і 1-2 потяги — тобто три-чотири пересадки.
Глобальна логістична австрійська ідея проста: пересадити максимум з нас на потяги і автобуси, таким чином зменшивши кількість авто на дорогах. В першу чергу це не для нашої з вами зручності, а для зменшення кількості шкідливих викидів в атмосферу та загалом кількість авто на вулицях. А значить треба створити таку систему, яка могли би повністю замінити нам з вами авто. І тут Австрія пішла далеко.
У місті, де є купа різного транспорту, запізнення не такі критичними. Інтервали з різницею в кілька хвилин та доступні альтернативи дійсно ставлять під сумнів володіння власним авто. Особливо у великих містах Австрії, де ще і з парковкою складно. Але великі і не дуже міста — то лише третина населення країни. Всі інші, як і я, живуть у селах та маленьких містечках.
Я розкажу про кілька проблем австрійського транспорту, але якщо поєднати їх разом і уявити, що це трапляється кожен день, викликає стрес та прямо впливає на твою роботу, думаю, можна зрозуміти людей, яким все ще важко відмовитися від авто чи які кажуть, що поганий австрійський транспорт існує.
Нереалістичний розклад
Стиковки по кілька хвилини між різними транспортами. У випадку з потягами ще теоретично може бути. Але з автобусами, які в 90% їдуть з запізненням — це майже завжди запізнення на пересадку. Це все розраховано на ідеальні умови, коли весь транспорт їде похвилинно точно, але в реальності зовсім не так. Стандартне запізнення для потягів в хороших умовах — це 2-4 хвилини, а хвилина в хвилину ніхто майже ніколи не приїжджає. Десь затримався на станції чи пропускав інший потяг, то нагнати є шанс ще на великих відстанях, але в локальних перевезеннях майже завжди запізнення.
З автобусами взагалі драма — вони 99% мають запізнення. Навіть мінімальне запізнення в пару хвилин вже робить пересадку неможливою. Але часто запізнення відчутно більші.
Якщо на маршруті десь зʼявляється ремонт, який все затримує, то графік лишається таким, як і був, а от пересісти вже можна і не встигнути. Всі ці тимчасові зміним стають ще більшими запізненнями.
Відсутність гарантій
Ніхто не гарантує, що при зміні кількох транспортів ти доберешся вчасно. Наприклад: пересадка між трьома потягами. Перший трохи запізнився, другий дочекався першого і тепер також запізнюється, але от третій потяг вже чекати другого не став, поїхав і тепер ти стоїш на станції 30-60 хвилин в очікуванні наступного третього. Чекати чи ні вирішує не конкретний машиніст (він то може і радий був би), а глобальна диспетчерська десь далеко-далеко, незважаючи на локальні реалії, коли це може бути останній потяг сьогодні чи очікувати на наступний тепер годину.
А може бути, коли в маршруті кілька автобусів. Там взагалі сподіватися можна тільки на милість водіїв, які бачать запізнення іншого автобусу і чекають. Чи зідзвонюються між собою. Ну або просто собі ідуть за розкладом, залишаючи тебе чекати. Останнє трапляється майже завжди. Не кажу що вони погані — просто слідують графіку, хочу подивитися, чи приїхав твій колега і чи привіз тобі пасажирів на пересадку завжди можна. В якихось зовсім одиничних випадках водії передають один одному пасажирів прямо на трасі, подаючи сигнали один одному, але для цього треба аби зірки склалися як треба, у водія був хороший настрій і ти пояснив водію важливість проблеми. Злитися в такому випадку на водіїв нема сенсу, бо часто їх вини в тому немає, бо цей нереалістичний графік не їх провина.
Автобуси один одного ще можуть почекати, а от потяг автобусу не чекає ніколи. Ніби його просто немає в глобальному розкладі. Чи з звʼязку із системою. Тобто навіть з мінімальним запізненням вашого автобусу в пару хвилин потяг його вже не почекає.
Чи коли один з потягів їде з-за кордону, там майже завжди запізнення: чи далі старт, тим більше. Ну уявіть, потяг цілий день їде десь з Дюссельдорфу і от під вечір заїжджає в Австрію, по якій він вже частина локального маршруту. Потяги з Німеччини можуть щодня стояти на кордоні по півгодини, поки там поліція перевіряє документи. Це повторюється знову і знову, але потяг частина маршруту по Австрії, і в розкладі віртуально він виконує свою функцію, як сегмент маршруту, але по факту такого маршруту давно вже немає, бо потяг з Німеччини ніколи в житті не встигне на стиковку. Ну, ті, хто їздять кожен день, як я, в курсі і навіть не розраховують, а інші пасажири стоять, чекають, сподіваються та купують квитки.
Ти маєш бути весь час у транспортному додатку, слідкувати за обстановкою та шукати альтернативи.
І як планувати логістику, коли тобі треба вчасно на роботу чи термін, стартувати на годину раніше із запасом? Це кожен день лотерея.
Дефіцит прямого сполучення
Розумію, зробити прямі потяги кожні 20 хвилин нереалістично. В залежності від розкладу по маршруту може йти прямий потяг, чи замість нього 2-3 різні, між якими треба пересідати. Так, можна підгадати прямий, але тоді це витрата зайвого часу, бо вже не ти обираєш як і коли. Тобто вийде так, що не транспорт обслуговує тебе, а ти підлаштовуєшся під нього.
Автобуси — слаба ланка
Первинна ланка провінційного транспорту — це все ж таки автобуси. Особливо у гірських регіонах, що 2/3 нашої країни. Тут залізнична мережа обмежена рельєфом, тому до залізничної станції треба спочатку дістатися автобусом. У гірських регіонах, типу Тіролю чи Зальцбургу все тупо тримається на автобусах.
До залізничної станції треба доїхати автобусом. Але не всі автобуси погоджені із потягами. Потрібний потяг в розкладі є, але до станції ти просто не доїдеш, бо підходящого автобусу в розкладі не існує. Та й запізнюються весь час. Можуть стати в заторі, бо якоїсь окремої полоси немає. Чи там сніг випав і дорожній рух сповільнився. І їздять вони не допізна: приїхав після 9 вечора і додому тільки на таксі чи власному припаркованому авто. Вихід — їхати до вокзалу на авто, а далі вже сідати на потяг, що я і роблю, бо автобусам довіряти не можна.
Чи от якщо автобусу треба взяти на борт інваліда — це автоматично запізнення мінімум на 10-15 хвилин, бо мало хто з водіїв вміє швидко працювати з тим механізмом, коли висувається спеціальна платформа для візку.
Або коли це якийсь туристичний напрямок і водій має продати всім квитки і ще відповісти на десятки питань щодо логістики. Він не може одночасно продавати квитки, розмовляти із пасажирами та їхати — не українська маршрутка.
Або водію просто треба збігати в туалет чи захотілося поговорити кілька хвилин із колегою. Всі люди, це зрозуміло, але ніяк не враховано у розкладі.
Деякі маршрути автобусів проходять через міста, що логічно в плані охоплення мережі, але ж кожне місто — то додаткове сповільнення автобусу, який і без того сповільнений.
Інколи між автобусом і потягом пара хвилин і встигнути добігти не просто, а якщо автобус запізнився, то без шансів.
Інфраструктура станцій
Не у всіх станції є безкоштовна парковка для тих, хто пересідає з авто на потяг. Або місць недостатньо. В нашому місті така можливість зʼявилася взагалі нещодавно. До того треба було платити за стоянку авто чи їхати в сусіднє місто (+15 хвилин на дорогу), де вона безкоштовна, що я і робив. Зараз частину парковки біля нашого вокзалу виділили під безкоштовну перехоплюючи парковку P+R, куди мають паркуватися тільки клієнти залізниці із спеціальними дозволами. Але вона відкрита і там паркуються всі, хто хоче, бо ніяких реальних штрафів за це немає. Але ж все ще є міста, де й навіть такої парковки немає…
Загальна інфраструктура
В багатьох місцях та навіть на магістралях пропускна можливість залізничних ліній обмежена. Десь кілька потягів мають по черзі проїхати по колії, яка фізично одна на тому відрізку. Запізнився перший, другий, третій…
Є ще пріорититети, коли регіональні потяги, які їдуть вчасно пропускають експреси, які запізнюються. І є таки маршрути, де це трапляється весь час, майже кожен день. Всі це знають, але нічого не міняється.
Загальний принцип побудови логістики
В першу чергу кожна федеральна земля розбудовує і планує свою внутрішньо логістику. Десь зверху знаходиться глобальний план пересування країною, але в основному магістральними напрямками. Проблема виникає, коли треба їхати не магістральним напрямком між федеральними землями.
Місцями маршрути просто ламаються на кордоні земель і не завжди погоджені один з одним. Ту саму відстань між землями можна їхати в 2 рази довше, ніж в рамках однієї землі.
Місцями десь на кордонах земель треба міняти автобуси, бо потяги їдуть вже більш-менш наскрізь. Та й це зʼявилося відносно нещодавно. Бо от в мене було так, що один потяг доїжджає до останнього міста однієї федеральної землі. А наступний потяг стартує вже з першого міста наступної федеральної землі. А між ними — нічия земля, де може бути сполучення, а може й не бути.
Вечірній розклад
У містах існують нічні автобуси. Між містами деякі електрички їздять вночі, ну принаймні у вихідні. Але є локації, в яких останній потяг то 11-12 вечора і далі просто нічого аж до ранку.
В нашій федеральній землі давно вже ввели систему нічних електричок у вихідні дні. Але останні 2/3 шляху до мого міста цим дивом не покриті, потяг просто не їде далі. Хочу я живу в райцентрі і до всіх інших все чудово їде. А значить, що коли в планах пізнє повернення, мені треба їхати до останньої станції на авто додаткові 40 хвилин, а тільки потім сідати на потяг і так потім назад.
Форс-мажори
Трапляється багато різного. Пробка з потягів. Якийсь потяг зламався і перекрив іншим рух. Хтось побачив людину, яка переходила залізничну колію і тепер поліція має перевірити, чи вона пішла. Закінчився робочий час машиніста. Потяг просто встав в полі на годину без будь-якої внятної причина. Чи просто чекає чогось прямо перед станцією і кількох десятках метрів.
Розумію, тут справа випадку, але цього ну прямо дуже багато і впевнений, що частини можна уникнути, якби попрацювати над розкладом.
Рухомий склад
З введенням Кліматікету пасажирів стало більше, а потягів не сильно і це логічно і зрозуміло. Інколи буває, що потяги дуже повні, але за все своє життя тут їхав стоячи всього кілька разів. Відчутна частина потягів старі і пошарпані. Не всі їх бачили, але вони існують і я ними їжджу кожен день. Але порівняно з іншими проблемами — ця, як на мене, найменша з усіх і її можна було би взагалі ігнорувати, якби потяги приїжджали вчасно і стикувалися би без проблем.
Критикуєш — пропонуй!
Про всі важливі проблеми, які хоча б теоретично можна виправити (один і той самий потяг який запізнюється, проблема з парковкою біля вокзалів, завідомо нереалістичні стиковки) я писав австрійській залізниці. Про деякі локальні проблеми (вечірній і нічний рух) пишу місцевим політикам, які займаються цими питаннями. Окрім стандартних відписок одного разу я отримав відповідь «та не може бути такого, щоб кожен день запізнювався», на що я надав інформацію з розкладів, де все зафіксовано і більше нічого від них не чув.
Але я думаю, що вони там самі все бачать. Якщо моя програма з розкладом на телефоні фіксує всі запізнення, то і в управлінні транспортом має бути така статистика. Чи може навіть штучний інтелект, який все це аналізує і дає поради з покращення розкладу. А може всім просто начхати і все це напрягає мене одного.
