Наприкінці Першої світової Австро-Угорська імперія знаходилася в надзвичайно складному стані. Союзники вже почали виходити з війни, імперія перебувала в глибокій економічній кризі, а всередині країни ситуація була неконтрольованою. Національні рухи посилювалися, і імперія почала буквально розпадатися на частини. Країна, яка розпочала цю страшну війну, не мала можливості не те що перемогти, а навіть її продовжувати.
3 листопада 1918 року було підписано перемир’я, а останній імператор Австро-Угорщини Карл I відійшов від справ 11 листопада. А вже наступного дня Австрія стала республікою! Якою вона, з невеликою перервою на нацистську окупацію, є і по сьогодні. Саме через це в історії розділяють дві республіки: першу (1918–1938 роки, до аншлюсу) і другу (з 1945 року і до сьогодні).
12 листопада 1918 року в центрі Відня зібрався той самий парламент, що засідав там раніше, але тепер уже в новій ролі. На вулицях столиці зібралися люди, очікуючи новин і змін. Тимчасові національні збори ухвалили закон про проголошення республіки. Цей документ закріпив безповоротний перехід від імперії до республіки.
Німецька Австрія — саме так називалася нова республіка, що підкреслювало бажання країни об’єднатися з Німеччиною в майбутньому і бути невід’ємною частиною німецького народу, якою вона і була раніше. Але союз переможців Антанти цього не дозволив, бо, пам’ятаючи події останніх років, усі боялися такого об’єднання. Так почався процес формування австрійської національної ідентичності, якої до завершення Першої світової не існувало.
Слідом був прийнятий закон, який усунув правлячу династію Габсбургів від можливості правління країною. Представникам династії було заборонено не тільки правити в країні як монархам чи займати якісь управлінські посади. Також було конфісковано майно, яке належало їм як монархічній династії, але при цьому частина приватного майна все ж таки збереглася. А ще були скасовані всі аристократичні титули.
