В Австрії перед Різдвом є стабільний сезонний хіт — самотність. Служба статистики країни провела опитування й з’ясувала: 1,8 мільйона мешканців країни відчувають себе самотньо. Людей прямо запитували, чи відчували вони самотність упродовж останніх чотирьох тижнів. Це самооцінка, а не медичний діагноз.
Йдеться про 28% мешканців Австрії віком від 18 до 74 років, які за останній місяць почувалися самотніми хоча б інколи. А 8% кажуть, що відчувають себе самотніми постійно. Перед Різдвом — святом, яке в Австрії традиційно вважається сімейним, — ці відчуття зазвичай лише загострюються.
Хронічна самотність — це не просто поганий настрій. За оцінками, на які посилається австрійське соціальне міністерство та ВООЗ, вона шкодить здоров’ю приблизно так само, як куріння 15 сигарет на день. Самотність пов’язана з проблемами серця, порушеннями сну, депресією та зниженням якості життя. Саме тому в Австрії її розглядають не як особисту слабкість, а як суспільну й медичну проблему.
Найгірше те, що самотність — це не лише стереотипні літні люди з порожньою квартирою й далекими родичами. Вона дедалі частіше вражає молодь. У віковій групі до 34 років частка тих, хто почувається самотнім постійно, становить 12% — більше, ніж у багатьох старших групах. Водночас у старшому віці самотність теж особливо виражена. Чому молодь самотня? Це вік нестабільності: освіта, робота, житло, стосунки — усе ще формується. Соціальні мережі ситуацію лише ускладнюють: порівняння з чужими “ідеальними життями” підсилює відчуття ізоляції.
Гроші також дуже прямо впливають на самотність — бідність ізолює. У фінансово вразливих домогосподарствах частка постійно самотніх людей сягає 35%. У заможніших — лише 6%. Все просто: коли ти рахуєш кожен євро, ти рідше приймаєш запрошення, менше подорожуєш, відмовляєшся від спонтанних зустрічей. Часто — через сором за своє фінансове становище або через постійне виснаження.
Місто також підсилює ефект. Частка людей, які постійно відчувають самотність, у містах становить 11%, тоді як у провінції — 6%. Лише 57% мешканців міст задоволені своїми особистими стосунками, тоді як у менших громадах таких 72%. Місто дає багато людей довкола, але не гарантує зв’язків: більше руху й переїздів, менше стабільних “своїх” і більше анонімності.
Бути наодинці — не означає автоматично бути самотнім. Самотність — це не про кількість людей поруч, а про відчуття емоційної близькості й підтримки. Це не провина людини, а сигнал про потребу в контакті, комунікації та відчутті, що поруч є хтось свій.
Держава офіційно визнала самотність соціальним ризиком. Соціальне міністерство заклало 2,2 мільйона євро на відповідні програми та підтримує роботу гарячих ліній психологічної допомоги й кризових сервісів.
Що можна зробити, аби стало трохи легше? Почати з малого: написати одній знайомій людині, домовитися про коротку зустріч, попросити про дрібну допомогу. Додати в життя регулярні колективні заняття — гуртки, волонтерство, навчання. Якщо є фінансові труднощі, варто шукати формати спілкування без витрат: прогулянки, хайкінг, міські події, природу. У великих містах таких можливостей більше, ніж здається.
Якщо ж нічого не допомагає, в Австрії є сервіси, куди можна звернутися безкоштовно, анонімно й майже цілодобово:
142 — Telefonseelsorge
147 — Rat auf Draht
051776100 — Plaudernetz Caritas
069918855400 — Notfallpsychologischer Dienst
0134301017 / 0134301014 — АМІКЕ від Діаконіе, де працюють психологи з України
