Австрія — нейтральна країна і не є учасницею НАТО. Це означає, що у разі збройної агресії тільки австрійське військо буде захищати мешканців альпійської республіки від агресора. І краще б цього ніколи не сталося.
Österreichisches Bundesheer — так німецькою називаються збройні сили Австрії, де Bund — федерація, а Heer — безпосередньо військо або армія. Сучасні збройні сили зʼявилися в 1955 році після відновлення суверенітету, виведення окупаційних військ та проголошення вічного нейтралітету.
До обовʼязків армії, окрім оборони країни, належить також захист конституційного ладу, охорона кордону у випадках кризи, допомога під час катастроф чи стихійних лих та навіть підтримка поліції в кризових ситуаціях. Саме тому можна побачити військових та їхню техніку під час охорони державних установ, під час міграційної кризи на кордонах або ж під час ліквідації повеней чи лавин.
Австрійські збройні сили сьогодні — це всього 16 тисяч військових на службі. У резерві знаходиться ще 30 тисяч військових. Тобто загальний мобілізаційний потенціал — близько 50 тисяч людей. Актуальний бюджет — 4,74 млрд євро або ж 1% ВВП, але в планах наступних років наростити видатки до 2% і наблизитися до рівня витрат країн НАТО. За рейтингом Global Firepower австрійська армія посідає 67 позицію з 145. У державах зі схожою кількістю населення і членством в НАТО (Угорщина, Чехія, Португалія, Швеція) армії в 1,5–2 рази більші. Окрім сухопутних та повітряних сил, існують також сили спеціальних операцій — Jagdkommando.
На озброєнні у сухопутних військ 58 танків Leopard 2A4, БМП Ulan, БТР Pandur та САУ M109A5. Основою повітряних сил є 15 винищувачів Eurofighter Typhoon, а також у строю перебувають 3 транспортні літаки C-130K Hercules, 9 гелікоптерів S-70 Black Hawk та гелікоптери AB212, які поступово замінюються через вік. В ППО працюють зенітки Mistral та Oerlikon, а в майбутньому в рамках спільної програми ЄС будуть закуплені сучасні IRIS-T SLM. Серед стрілецької зброї війська — вітчизняні гвинтівки Steyr та пістолети Glock.
З моменту створення війська в Австрії діє загальний призов до армії. Це нетипово для європейських країн, де основу збройних сил зазвичай становлять контрактники. Всі громадяни Австрії чоловічої статі віком від 18 до 35 років підлягають обовʼязковому призову на військову службу строком 6 місяців. Є варіант альтернативної соціальної служби строком 9 місяців, де можна працювати у лікарні, на швидкій, у службі порятунку чи в соціальних установах. Щороку строкову та альтернативну службу проходять 15–18 тисяч призовників. У 2013 році на референдумі громадяни 59,7% голосів підтримали збереження призову.
За бажанням і після проходження конкурсу строковик може підписати контракт і продовжити службу в армії вже на професійній основі. Служба для жінок добровільна, їх у війську 3–4%.
Неявка на призов строковика карається штрафом до 7 тисяч євро та адміністративним арештом. Можливе також примусове доставлення майбутнього військовослужбовця для проходження медкомісії і подальшого визначення придатності. За ухилення від мобілізації передбачений штраф та навіть кримінальна відповідальність.
Строковик отримує компенсацію в розмірі 400–500 євро на місяць, але додатково має державне забезпечення страховкою, житлом, їжею та одягом. Якщо на утриманні військового перебуває родина, їй надаються державні виплати. Роботодавець має зберігати робоче місце за призовником до його повернення.
Після проходження строкової служби особа потрапляє у резерв, де солдати перебувають до 50 років, а офіцери — залежно від звання — аж до 65 років. Серед обовʼязків резервіста — участь у навчаннях, підтримка своїх актуальних даних та мобілізація у разі воєнної загрози, надзвичайного стану чи масштабної катастрофи. Роботодавець зобов’язаний відпустити працівника на цей час, а держава надає компенсацію.
Всі австрійці, кого я питав, з теплом згадують свою військову службу. Це нові знайомства, враження і пригоди. Хтось вивчив нову мову, хтось навчився керувати вантажівкою, а у когось тренування проходили в гірських альпійських таборах. Жоден не сказав, що це якась непотрібна фігня, але воно і ясно — пригода всього пів року.
На австрійську армію інколи можна подивитися вживу. Наприклад, під час її безпосередньої роботи на місцях. Або ж у Національний день Австрії щорічно 26 жовтня, коли в центрі Відня виставляють актуальну військову техніку, в яку навіть можна залізти. Кілька разів зустрічав демонстраційні зони у невеликих містах, де військові з технікою і зброєю демонструють себе, аби заохотити молодь.
Федеральний президент Австрії Олександр Ван дер Беллен є верховним головнокомандувачем армії. Оперативне і тактичне керівництво армією здійснює міністр оборони, і вперше в історії країни це жінка — Клаудія Таннер. Фактичний голова країни — федеральний канцлер Крістіан Штокер — може впливати на військо опосередковано, через рішення уряду.
У 2025 році міністерка закордонних справ заявила, що дискусія про НАТО в Австрії може бути потрібною в майбутньому через зміну безпекової ситуації в Європі. Але опозиція і навіть частина правлячої коаліції віднеслися до таких заяв критично. Ніяких реальних кроків у цьому напрямку не зроблено. Згідно з опитуваннями, дві третини австрійців виступають за збереження нейтралітету.
На початку 2026 року федеральний канцлер заговорив про продовження строку призову до 8 місяців. Чинного строку недостатньо, аби повноцінно підготувати військового та відповідати на сучасні загрози. Ведеться активна дискусія, а для прийняття такого рішення може бути проведено загальнонаціональне опитування.
Попри нейтралітет, Австрія співпрацює з НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру», бере участь у спільних навчаннях та бере участь у миротворчих місіях ООН на Балканах та Близькому Сході. Країна приєдналася до європейської ініціативи спільної протиповітряної оборони «Sky Shield» разом з іншими країнами Європи.
Нейтралітет не означає відсутність оборони — він означає обов’язок самостійно забезпечувати власну безпеку. І тут хотілося б порівняти нас із нейтральною сусідньою Швейцарією, але… Там, при схожій кількості населення, армія налічує 147 тисяч, а з мобілізацією — вже під 200 тисяч військових. А ще в 2 рази більше літаків та в 3 рази більше танків. Ну і можливість реального захисту свого нейтралітету. В іншому — надія на кільце країн НАТО навколо.
