Нещодавно Президент України Зеленський отримав у німецькому місті Аахен премію Карла Великого. Відзнаку вручають щорічно за вклад в об’єднання Європи. Премію він отримав не тільки від свого імені, а й від всього українського народу, якому вона також адресована. У минулому році, наприклад, її дали білоруськи опозиціонерам, а у 2018 французькому президенту Макрону.
І тут я згадав, що давно хотів розказати вам про цього великого європейського правителя (ні, сьогодні не про Володимира Олександровича). Цей король, імператор і «батько Європи» був темою мого першого публічного виступу та презентації під час навчання на курсах гіда у Відні. До того, як я обрав його своєю темою, я майже нічого про нього не знав. Але людина, що має в своєму титулі «великий» просто не може бути нецікавою. Обрав навмання і не помилився!
Якби подібну премію вручали 1200 років тому, то її би точно дали Карлу. Через 400 років після падіння Римської імперії він фактично зібрав під своїм контролем в одну імперію території центральної за західної Європи. Просто уявіть собі масштаб: Франція, Німеччина, країни Бенілюксу, Італія і Австрія. При цьому в умовах середньовіччя, відсутності комунікацій, нормальної логістики, ведення перманентних війн та придушення повстань підкореного населення він примудрився не тільки контролювати, а й розвивати свою імперію. Завдяки у тому числі тому, що він весь час подорожував своїми володіннями і особисто був присутній майже скрізь.
Між війнами Carolus Magnus встигав займатися доволі глибокими реформами. Створив ефективну систему управління імперією через місцевих представників, систематично збирав раду навколо себе, видавав і систематизував законодавство, займався розвитком загальнодоступної освіти та впровадив монетарну реформу, почавши випускати централізовану грошову одиницю. А ще реформував армію, зробивши її менш чисельною, але краще організованою та озброєною. Створив систему, коли серед 4 військовозобовʼязаних ті обирали одного, хто піде на фронт, а 3 інших мали його забезпечити та екіпірувати. І все це у 8-9 столітті.
Перед смертю правитель розділив державу на три частини між своїми синами, і, як велике утворення, вона фактично перестала існувати. Карл Великий похований у німецькому місті Аахен, що було столицею його держави.
