Під час моїх екскурсій ми буваємо на неймовірно красивій альпійській панорамній високогірній дорозі Ґроссґлокнер. На одній із зупинок я показую вам найвищу гору Австрії — Ґроссґлокнер висотою 3 798 м. Ми дивимося на гору здалеку і знаходимося в безпеці, але це один із найпопулярніших високогірних об’єктів країни. Це не найскладніше гірське сходження в світі, тому гору щорічно підкорює 5–6 тисяч альпіністів. Летальні випадки трапляються практично щорічно, але вони поодинокі.
У шльопках і шортах туди не піднятися, бо потрібен досвід ходіння в зв’язці, роботи з кішками та льодорубом. Літнє сходження займає 8–12 годин, а зимове через підвищену складність — 12–17 годин. Конкретний час залежить від рівня альпіністів, погоди та інших факторів. Основні помилки: виснаження (не розрахував свої сили), переохолодження та помилки на маршруті.
18 січня 2025 року молода пара австрійців вирушила підкорювати вершину. Це досвідчений альпініст Томас (37 років), що підкорював вершину вже 15 разів, та не така досвідчена альпіністка Керстін (33 роки), що тренувалася вже пʼять років. Це був не комерційний похід: пару повʼязували романтичні стосунки, а рішення про сходження було прийнято спільно.
Вони стартували близько 7 ранку, що було на пару годин пізніше звичайного. Спочатку погода виглядала непогано, але потім вітер посилився з поривами до 74 км/год. Було відносно не холодно — до −8°C, але через вітер відчувалося близько −20°C, що вже серйозно. У ході підйому темп пари різко впав. Через 7,5 годин сходження було зрозуміло, що вони вже не вкладалися в звичний прогнозований графік, але продовжували рух угору. Саме там можна було безпечно повернути назад, але вони цього не зробили.
Ввечері, через занепокоєння щодо їхнього місцеперебування, поліція підняла гелікоптер для огляду маршруту. У повній темряві близько 10 вечора гвинтокрил пролетів над парою альпіністів, просвітив прожектором, зробив кілька кіл та побачив їх у тепловізорі. Ніяких сигналів лиха не було подано — в іншому випадку одразу розпочалася б рятувальна операція. Альпіністи були притомні і продовжували повільний рух вгору.
Близько першої ночі Томас подзвонив до поліції і вважав, що вже запустив рятувальну операцію. За словами поліцейського, який прийняв дзвінок, це ніяк не виглядало як прохання про допомогу. Томас доповів, що вони повільно, але просуваються, і допомога їм не потрібна. Більше на звʼязок пара не виходила.
О 2 ночі Томас, за його словами після погодження із партнеркою, залишає її одну в горах, а сам іде далі до прихистку просити про допомогу. Вона отримала травму і не могла йти далі. При цьому він не забезпечив їй достатнього захисту: не використав бівак і рятувальну ковдру, аби та не замерзла.
О 3:30 ночі Томасу вдається додзвонитися до поліції, і починається рятувальна операція. Через погодні умови гелікоптер вже не зміг піднятися, тож рятувальники йшли до Керстін пішки. О 10 ранку за 50 метрів до вершини вони знаходять її, але вже неживою через переохолодження. Тіло альпіністки перебувало на стіні, важкий рюкзак із сплітбордом був на спині, а на руках не було рукавиць. І це не збігалося з описаною Томасом ситуацією.
Слідство тривало майже рік. Прокуратура звинуватила Томаса в тому, що він як більш досвідчений партнер недооцінив підготовку Керстін, не проконтролював спорядження (вона тягнула на собі сплітборд для спуску та вдягла сноубордичні чоботи замість відповідного взуття), не здійснив вчасно розворот назад, не повідомив вчасно рятувальників та не забезпечив достатній захист для Керстін, коли залишив її в горах вночі саму.
Особливістю цієї справи стало те, що мати Керстін не вимагала суворого покарання і публічно виступила на захист Томаса. Вона зазначила, що у медіа це виглядає як полювання на відьом. Її обурювало, що доньку подають як недосвідчену й безпорадну. За словами матері, Керстін була спортивною, дисциплінованою, свідомо готувалася до сходження і точно не була людиною, яка сліпо йде за кимось.
У судовому процесі в Інсбруку 19 лютого 2026 року, який тривав понад 13 годин, було заслухано 15 свідків та експертів. Томас визнав себе невинним, але суд визнав його винним у грубій необережності, що спричинила загибель. Вирок: штраф у 9 600 євро та 5 місяців позбавлення волі умовно. Томас залишається на волі, якщо протягом 3 років не вчинить іншого кримінального правопорушення. Суд при цьому окремо зазначив, що не вважає Томаса ані вбивцею, ані людиною, яка рятувала лише власну шкіру.
