В ніч на 24 жовтня згоріла «дача Гітлера» – будинок Кельштайнгаузвисоко в Альпах і одна з найпопулярніших пам’яток регіону. За попередніми даними, пожежу влаштував молодий німець, який після її початку спускався на мотоциклі від будинку вниз і був затриманий. Хлопець поводився неадекватно, і його помістили в медичну установу, бо є сумніви в його психічному здоров’ї.
Кам’яний будинок на висоті 1834 метри в мальовничих Альпах такожназивають Орлиним гніздом. Всередині є велика зала для прийому гостей із подарованим Мусоліні каміном з червоного мармуру, їдальня, кухня, кабінет диктатора, сонячна тераса та панорамна кімната, яку особливо цінила кохана диктатора Єва Браун. Це туристичний магніт, який щороку відвідують близько 350 тисяч людей. Оскільки пам’ятка неподалік Зальцбурга, я звісно бував там з туристами.
Адольф боявся висоти та замкнених просторів, тож бував у Гнізді не часто – всього 10–14 разів. Ночувати тут він не залишався, а зупинявся в резиденції Берґгоф, яка стояла нижче, неподалік від сучасного музею та парковок. Гніздо мало стати місцем прийому важливих гостей, дипломатів і союзників, щоб їх вразити. Більше там гостювала кохана диктатора Єва Браун.
Атракціон включає поїздку спеціальним автобусом панорамною дорогою з 5 тунелями довжиною 6,5 км і підйомом на 700 метрів вгору, підйом на історичному ліфті на 124 метри до будинку, прогулянку горою навколо будівлі з краєвидами та безпосередньо сам будинок. Внизу можна відвідати музей і центр історичної освіти Dokumentation Obersalzberg, присвячений цьому місцю та нацистській диктатурі. Це чудова експозиція, добре розказана історія і справжній бункер тих часів.
Нацисти добре розбиралися в естетиці красивого життя, тож після приходу до влади партійна еліта почала масово скуповувати в регіоні землю та нерухомість для своїх заміських будинків. Ініціатором будівництва був Мартін Борман (на той момент секретар диктатора), а за поширеною версією будинок мав стати подарунком Гітлеру на 50-ліття.
Будували будиночок у горах 13 місяців. Будівлю завершили 1938 року, а 20 квітня 1939 року її урочисто представили. Це було дуже швидко: робітники працювали цілодобово, жили поруч у тимчасовому таборі, а деякі з них гинули. Через складні гірські породи використовували низькоінтенсивну вибухівку та ручну працю. Спеціально збудували вантажну канатну дорогу для особливо важких будматеріалів. Сама автомобільна дорога наверх також є інженерним витвором.
Під час війни Гніздо захищала зенітна артилерія та димові апарати,які мали закривати цю та інші цілі від бомбардувальників під час повітряної тривоги. Навколо була особливо охоронювана зона, куди пускали не всіх. Наприкінці Другої світової, у квітні 1945 року, авіація союзників все ж дісталася регіону і скинула бомби, але Гніздо майже не постраждало.
Під час відступу війська SS підпалили нижній житловий комплекс Берґгоф та намагалися зробити те саме з Гніздом, але вогонь не поширився, і будинок у горах зайняли американські десантники.Будівля залишилася майже неушкодженою і стала єдиною неушкодженою спорудою зони Оберзальцберг.
Назву «Орлине гніздо» (Adlerhorst чи Eagle’s Nest) за поширеною версією дав французький дипломат, якого диктатор приймав там ще до початку війни, а після війни її закріпили американські військові. Назва «Кельштайнгауз» (Kehlsteinhaus) відсилає до назви гори, на якій стоїть будинок.
В медіа згорілий об’єкт часто називають «Чайним будиночком». Ніби сам Гітлер скромно називав Кельштайнгауз «чайним». Але окремий чайний будиночок стояв нижче в іншому місці, і його знесли після війни. Навколо самого Кельштайнгауза був цілий комплекс різних будівель.
Будинок збудований з каменю, тож, імовірно, витримав вогонь, але всередині пожежа знищила все: дерев’яні перекриття обвалилися, а інтер’єри згоріли. Лише пряма шкода, за оцінками, становить кілька мільйонів євро, а ще втрачений прибуток від туристів, які тепер не приїдуть.
Влада Баварії заявила про намір відбудувати пам’ятку. Наразі будівля законсервована на зиму, адже через сніг і важкі погодні умови доступний комплекс лише з кінця весни до середини осені. Через висоту та важкий доступ гасіння було складним: техніка й пожежники піднімалися гірською дорогою з важким обладнанням.
У суспільстві логічно виникла дискусія щодо того, чи варто взагалі відновлювати пам’ятку. З одного боку, місце має прямий зв’язок із одним із найкривавіших диктаторів в історії і може бути місцем паломництва правих радикалів та неонацистів. З іншого – це пам’ятка й нагадування про те, до чого призводять пропаганда та антилюдські ідеї.
Особисто я хотів би, щоб пам’ятку відбудували. Вона важлива для туристів як відомий атракціон, для економіки регіону і як важлива експозиція про антинацизм. Навряд чи хтось поїде до музею внизу, не піднявшись до самого Гнізда на горі.
