Тривалість життя австрійців за останні 10 років збільшилася! Так, чоловіки прожили додатково 2 роки, а жінки – майже 3. Зараз середня тривалість життя в дівчат становить 84,2 роки, а у хлопців – 79,5 років. Тенденція до зростання тривалості життя актуальна і для нових поколінь.
Вмирати раніше за наших коханих фірмова фішка чоловічої статі у всьому світі і Австрія тут не виключення. Є різні пояснення, серед яких: гени, гормони, спосіб та образ життя кожної статі.
На боці довгожителів Австрії екологія, страхова система медицини та відносно спокійне існування. Проти виступає малорухливий образ життя, алкоголь, нікотин та шкідлива їжа. Все таке смачне, обрати важко, тому беруть одразу все 🙂
Кожен застрахований мешканець Австрії може раз на рік безкоштовно пройти профілактичний медичний огляд. Це називається Vorsorgeuntersuchung або Gesundheits-Check. Зараз цією можливістю користується лише 15% клієнтів, але кількість зростає.
За останні 20 років австрійці стали проводити життя без захворювань на 7-8 років більше. При цьому за 5 років спостережень від хронічних хвороб стало страждати більше людей: 66% проти 62%. Серед хронічних болячек, які скорочують щасливе життя: біль у спині – 26%, алергія – 20%, біль у шиї – 20%, остеоартрит – 14%, головний біль – 8%, діабет – 6%, депресія – 6%, бронхіт – 5% та астма – 4%. Без хронічних захворювань в місцевих є шанс прожити до 60 щасливих років, а от із ними потім ще десь 15-20 років.
Помирають австрійці в основному від серцево-судинних захворювань (34%), раку (22%) та інших неприємних захворювань (21%). Десь 5% щороку покидає нас від різних несподіванок, як то травми та отруєння.
Австрія знаходиться в хвості двадцятки світових країн з найбільшою тривалістю життя. Загалом лідирує Японія, в а Європі довше живуть французи, італійці, норвежці та голанці.
В Україні середня тривалість життя 64 роки для чоловіків та 75 років для жінок, що сумно і сильно менше, ніж в австрійців. Серед топових природних причин смерті українців ті ж самі серцево-судинні захворювання та рак. Але з іншого боку – може головне не скільки, а як?
