З весни багато подорожую Європою: літаками, потягами і на авто. Після пари років практично повної відсутності можливості це робити я ніби прокинувся у новому світі мандрівок. І він не те щоб став кращим. Але наразі це даність і наша нова реальність, тому ділюся з вами новинами.
У своїх дописах я вже згадував, що багато персоналу пішло з деяких сфер бізнесу, типу туризму назавжди. Весь цей час, коли мм не могли відвідувати курортні міста, не жили у готелях та не літали літаками. Як наслідок – багато персоналу без особливо високої кваліфікації пішли працювати у інші місця. Я в першу чергу про обслуговуючий персонал у аеропортах: реєстрація на рейси, перевірка пасажирів, обслуговування функцій аеропортів.
У Дюсельдорфі, де я стояв у 4-хгодинній черзі аби просто пройти перевірку безпеки були спеціальні співробітники, які просто курсували вздовж величезної черги і заспокоював пасажирів. Люди запізнювалися, нервували, сварилися і прямо у черзі пропускали свої літаки. Якщо у вас був ще й багаж, то шансів встигнути взагалі не було, бо там окрема черга. Замість тих, хто пішов взяли новий персонал, який тільки навчили і звичайно без досвіду якість та швидкість їх роботи низька. А їх стало ще менше. Аеропорт Амстердаму, де я нещодавно відстояв 2-хгодинну чергу виплачує авіакомпаніям компенсації за те, щоб вони просто перенесли свої рейси і не навантажували його ще більше.
Бачив, що на сусідніх гейтах вже на посадку збирались декілька літаків у близький час вильоту і один з них відміняли коли люди вже стояли в черзі на посадку. Одного разу це був мій літак. Таке враження, що авіакомпанія дивиться, куди прийде менше людей на посадку і потім розігрує цю лотерею.
Було, що перед посадкою ми здали багаж вже біля трапу літака. По прильоті пілот повідомив, що ми посидимо хвилин 30 у літаку, адже прийти, відкрити вантажний відсік і видати нам сумки просто нікому. Пілоти є, стюардеси є, а от звичайних вантажників бракує. Досі бачу в аеропортах купи багажу, що просто розкидані там і тут. В аеропортах минулого такого не було, всі чемодани і сумки їздили по стрічках або на спеціальних машинах.
До речі, частина персоналу періодично не працює через хворобу, про яку ми вже майже забули… Але вона й далі буде підло шкодити нашому життю, хоч вже і не в таких масштабах.
Навіть якщо прийняти, що на авіаподорож тепер треба на декілька годин більше, то постає питання: а чи вистачить на таку подорож грошей? Ціни на готелі а авіаперевезення відчутно виросли. Лоукости заявляють, що більше не будуть катати нас за прийнятні лоукост-гроші. Зараз все дорожчає все і зрозуміло, що це не через паузу в пару років, але ж через це не легше.
Може варто подорожувати потягами? Але через дорожнечу палива на них тепер їздить багато місцевих мешканців і як наслідок часто вони переповнені, а без резервації місця можна взагалі їхати стоячи. Бувало, що кондуктори висаджували з потягу пасажирів без місця.
Два минулі роки, не дивлячись на обмеження я багато їздив по Німеччині по роботі. Обмеження не стосувалися тих, хто по справі. І там більшість готелів були зачинені, а ті, що працювали пускали всередину після попередньої домовленості і дзвінка. Зараз звичайно не так: готелі повні туристів, а міста знову заповнені людьми. І туристична сфера звичайно цим користується, піднімаючи ціни. Особливо торкнулося популярних курортних місць, які намагаються заробляти тут і зараз, а люди, які пару років сиділи вдома готові платити будь-які гроші.
І всі ніби забули вже про минуле. Про це іноді нагадують маски, що все ще необхідно вдягати на деяких перельотах чи транспорті у містах. Така приємна соціальна дистанція між людьми знову скоротилася і стала як раніше: чим ближче, тим краще 🙂
Але у будь-якому разі подорожувати – радісно і приємно і краще хоч якось, чим взагалі ніяк. І після перемоги українці почнуть знову подорожувати світом, але вже як звичайні туристи.
