В австрійських Альпах безліч дивовижно красивих місць. Аби побачити більшість з них, треба пішки підійматися в гори декілька годин і йдуть туди не любителі фото, а ті, кому в першу чергу подобається ходити високо в гори. Серед таких людей і я.
Але є інстаграмні місця, які приваблюють тих, для кого першочерговим є зробити кльове фото і запостити його у соцмережі. А вже потім все інше. Такі туристи замість зручного взуття та води беруть із собою в похід величезні камери та плаття, аби перевдягатися та зробити там декілька фото. Безпека у горах – справа особиста, але коли бачиш парочку іноземців у сандалях, що тільки почали сходження, а вже темнішає і йти їм ще вічність, хочеться поставити внизу фейс-контроль. Для багатьох фотомандрівників це, мабуть, перший і останній похід в гори, бо повторювати таке просто так вони вже не будуть. Але ж як відмовити собі, коли вже побачив у стрічці Інсти те само фото на підвісному мосту високо в горах над блакитним озером.
Це все про Ольперхютте – мальовничу хатинку у горах із рестораном та гірським готелем на висоті 2389 метрів. Біля неї у 2007 році побудували невеличкий підвісний міст. Якщо зробити фото з правильного ракурсу та трохи його підрізати, виходить, що ви ніби стоїте над прірвою, а під вами красивезне озеро.
Насправді міст зовсім маленький, аби зробити фото вам доведеться відстояти мінімум півгодинну чергу, а прямо поруч є крутезний фотоспот до якого всім тупо байдуже. Але кого це спиняє?
Якщо вдасться знайти вільне місце, зверху можна смачно поїсти у ресторані. Ще там можна заночувати, якщо захочете зробити фото без черги вранці. На невеличкому плато вільно гуляють тварини, а якщо ви закохані, то можете почепити свій замок на спеціальну металеву конструкцію у формі серця.
Є певна плутанина із таймінгом. Багато де написано, що вверх можна дійти за 1,5 години. Теоретично це можливо, якщо бігти. Адже на вас чекає 3 км вверх по горах і набір висоти 500 метрів. Збиває з пантелику й момент, що це шлях в одну сторону. А ще 1-2 години там і потім спуск. 2-2,5 години вверх і десь 1,5 години вниз це більш реалістично, а загалом на все краще закладати 7 годин.
Внизу можна подивитися на величезне водосховище Schlegeis Stausee і греблю, висотою 131 метр та довжиною 725 метрів. Інженерна споруда була побудована у 1971 році, а використовують її для подачі води на гідроелектростанцію. Тиск води стримують стіні, товщина яких 9 метрів. Всередину дамби можна сходити з екскурсією.
Піднятися наверх можна на власному авто. В’їзд платний і для легковика обійдеться в 14,50 €. Але кількість місць на парковці обмежена, тому вас можуть просто не пустити наверх і запропонувати залишити авто на нижній парковці та пересісти на автобус. Непоганий варіант, але подивіться на розклад автобусів, аби не шукати попутні авто, які можуть довезти вас до низу.
До греблі можна доїхати на автобусі № 4102, який стартує з залізничного вокзалу міста Mayrhofen. Він курсує з 8 ранку до 17 вечора наверх, а останній рейс вниз від’їжджає о 18 годині.
Дорога наверх відкрита з кінця травня по кінець жовтня.
