В Австрії обов’язок прибирання снігу на тротуарах та забезпечення безпечного проходу взимку – це не добра воля, а прямий обов’язок тих, хто живе поруч із тротуаром. Саме ці люди відповідають за безпеку пішоходів, а не комунальні служби.
Ще на початку ведення блогу, коли я жив у приватному будинку, я показував, як чистив сніг не лише біля свого будинку, а й біля дому сусідки-пенсіонерки. Сніг формував у спеціальні блоки і складав на терасі, бо подіти його було нікуди. Люди жартували й не вірили, що це не робота комунальників.
За прибирання і безпеку пішоходів узимку відповідає власник нерухомості, якщо вздовж його ділянки є тротуар або пішохідний шлях для публічного користування, і він розташований не далі ніж за 3 метри від межі ділянки. Це можуть бути: мешканці приватного будинку, управляюча компанія багатоквартирного будинку, або підрядник, якщо обов’язок передано за договором. Обов’язок також поширюється на власників магазинів і бізнесів. Від нього звільнені лише власники незабудованих земель, якщо вони використовуються для сільського або лісового господарства.
Прибирати потрібно з 6:00 до 22:00 – у цей час тротуар має бути прохідним, очищеним від снігу та, за потреби, посипаним. У межах населеного пункту слід очищати тротуари, пішохідні доріжки та сходи вздовж усієї ділянки, як правило – на всю ширину. Якщо тротуару немає – 1 метр уздовж краю дороги або вздовж фасаду будинку. Під час тривалого снігопаду або утворення льоду прибирання потрібно повторювати.
Окремий обов’язок стосується снігу та льоду на дахах. Власники мають усувати снігові навіси та бурульки, якщо вони становлять очевидну небезпеку для людей чи транспорту. Попереджувальні таблички або стрічки – лише тимчасовий захід і не замінюють прибирання.
Зібраний сніг не повинен створювати нову небезпеку. Його не можна скидати на проїжджу частину або на сусідній тротуар. Сніг дозволено складати на власній території або у спеціально визначених місцях, якщо такі передбачені громадою.
Загальний підхід простий: спочатку механічне прибирання, і лише якщо після цього залишається ризик ожеледиці – посипання. У більшості громад пісок і гравій (дрібні камінці) вважаються базовим і бажаним варіантом для тротуарів. Вони не топлять лід, але створюють зчеплення й працюють навіть у сильний мороз. Їхній мінус – після відлиги їх потрібно прибирати, інакше це сміття й пил.
Сіль і соляні суміші формально не заборонені по всій країні, але їх використання все частіше обмежується. У багатьох містах – Відні, Зальцбурзі, Граці – діють часткові або зональні заборони: біля дерев, газонів, у зелених зонах або там, де тротуар безпосередньо межує з ґрунтом. Під час екстремальної ожеледиці ці обмеження можуть тимчасово зніматися, але це виняток, а не правило.
Якщо хтось травмується через неприбраний тротуар, претензії висуватимуть тому, хто був зобов’язаний забезпечити безпеку. Зазвичай це власник – і далі в справу входять страхові компанії та адвокати. Факт, що падіння сталося після 22:00, не є автоматичним захистом. Важливо, чи виникла небезпека через порушення обов’язку в той час, коли він діяв. Водночас суди виходять із принципу розумної досяжності: цілодобовий 24/7 зимовий сервіс не вимагається, і ніхто не зобов’язаний стояти з лопатою під час безперервного снігопаду.
Якщо внаслідок падіння виникла шкода, мова може йти про оплату лікування, втрачений заробіток і компенсацію за біль та страждання. Спершу платить страхова, а вже потім з’ясовується, чи була тут чиясь провина. У більшості таких випадків виплати здійснюються за рахунок страхування приватної відповідальності або страхування будівлі.
Зимове утримання подається як питання безпеки, але часто ігнорується побічна шкода. Сіль у величезних обсягах потрапляє в ґрунт і воду, шкодить рослинам і міським деревам, подразнює лапи тварин. Вона ж прискорює корозію автомобілів, а дрібний гравій регулярно летить у лобове скло, залишаючи відколи й тріщини. І тут претензії, по суті, висувати нікому.
