В Австрії існує кілька різних режимів захисту для людей, які тікають від війни чи переслідувань, а разом із ними — і кілька видів соціальних виплат.
Для українців доступний найпростіший і найшвидший з погляду бюрократії статус захисту від війни (Vertriebene), але претендувати можна лише на базову допомогу (Grundversorgung).
Для біженців із Сирії (та інших країн) може бути наданий статус біженця (Asylberechtigte), а разом із ним — право на повноцінну соціальну допомогу, тобто мінімальне соціальне забезпечення (Mindestsicherung / Sozialhilfe). Поки статус не визнаний і триває процедура, такі люди перебувають у статусі шукачів притулку (Asylwerber). Після відмови у статусі біженця, але за відсутності можливості депортації через небезпеку в країні походження, вони отримують статус субсидіарного захисту (Subsidiärer Schutz).
Є два типи соціальних виплат:
- Grundversorgung – базова мінімальна допомога, ціль якої надати біженцям або людям зі статусом захисту мінімальне забезпечення для виживання, чого, скоріш за все, недостатньо для нормального життя. Мова йде про 300-400 євро на людину на місяць, а на родину з 6 осіб близько 1300 євро на місяць.
- Mindestsicherung / Sozialhilfe – повноцінна соціальна допомога, яку разом із визнаними біженцями мають громадяни Австрії та громадяни ЄС. Вона враховує реальні доходи та витрати отримувачів і дозволяє відносно непогано жити навіть за відсутності роботи або за недостатнього заробітку. Звичайно, це не безумовна допомога, а механізм підтримки людей, які з певних причин у конкретний момент тимчасово не можуть утримувати себе та родину. Це можуть бути безробітні або ж люди, які працюють, але заробляють недостатньо. Мова йде про 1200 євро на людину на місяць, а на родину з 6 осіб близько 3000 євро на місяць.
Для людей зі статусом субсидіарного захисту доступ до повноцінних соціальних виплат системно існував лише у Відні, що зробило столицю своєрідним магнітом для мігрантів у пошуку комфортного життя. Але з 2026 року це змінилося. Місто скорочує видатки і переводить осіб із субсидіарним захистом на базову допомогу, як і українців.
Чому українцям замість статусу біженців дали статус захисту
Спеціальний тимчасовий статус захисту без надання біженства не був введений спеціально для українців, а з’явився в Європі ще понад 20 років тому. В Австрії це статус Vertriebene aus der Ukraine і відповідна посвідка на проживання, яку ще називають Blaue Karte. Це працює згідно з директивою ЄС «Temporary Protection Directive», яка була прийнята ще в 2001 році після воєн на Балканах, коли сотні тисяч людей шукали захисту в країнах ЄС. Тоді європейські країни зрозуміли одну просту річ: класична процедура притулку занадто повільна для масових криз. Вона розрахована на індивідуальні кейси і довгі процедури, а не на тисячі людей, яким допомога потрібна вже зараз.
Тому ЄС створив окремий механізм — тимчасовий захист для масового притоку біженців. Його логіка проста: коли починається велика війна або гуманітарна катастрофа, країни можуть одночасно надати право на проживання всій групі людей, не змушуючи кожного проходити довгу процедуру отримання притулку (статусу біженця). Але тимчасово.
Цей механізм дозволяє швидко та просто отримати: право на проживання, доступ до роботи, медичну допомогу, соціальну підтримку та доступ дітей до освіти. Але об’єм наданої допомоги, наприклад розмір виплат і соціального забезпечення, кожна країна визначає окремо. Наприклад, умови в сусідній Німеччині відчутно відрізняються в кращий бік.
З часу прийняття директиви статус ще жодного разу не застосовувався. Під час попередніх криз країни просто не змогли прийняти спільне рішення, саме тому біженці з Сирії та Афганістану були змушені замість статусу захисту отримувати статус біженця. У що це в підсумку перетворилося, ми бачимо. Тому, можливо, в ЄС вирішили не ризикувати знову.
Статус є тимчасовим і, судячи із заяв політиків ЄС, на 2026/2027 був продовжений востаннє. Далі рекомендується переходити на інші статуси на загальних умовах. Але і тут Австрія пішла назустріч і надала право на отримання спеціальної посвідки на проживання для українців — Rot-Weiß-Rot-Karte plus für Vertriebene aus der Ukraine. Але там все одно є умови, які виконують не всі. Наприклад, як бути непрацюючим інвалідам, пенсіонерам, багатодітним мамам — не ясно.
Хоча в Австрії існує класичний статус біженця — Asyl, більшість українців не подають на нього заяву. І причина не лише в тому, що є тимчасовий захист.
Процедура біженства (притулку або Asyl) має низку серйозних мінусів. Перше, що часто шокує людей — у шукача притулку можуть забрати паспорт. Документ передається державі на час процедури, натомість людина отримує тимчасове посвідчення, з яким не вийде подорожувати і повертатися, наприклад, в Україну. А повертають паспорт аж після завершення процедури чи у разі відмови від запиту на статус. Також немає автоматичного права на роботу, що робить неможливим легально себе забезпечувати.
Ну і головне — невизнані біженці отримують тепер ті ж самі виплати, що й українці, бо перебувають у системі мінімального соціального забезпечення (Grundversorgung). Це система забезпечення мінімальних потреб, а не повноцінне соцзабезпечення, як для громадян чи визнаних біженців. Тож воно нічого спільного з реальними цифрами та вартістю життя не має. І це в ідеалі має працювати разом із якимось соцжитлом, за яке не треба платити. Але через велику кількість людей та обмеженість пропозиції соціального житла воно працює зараз ось так.
Отримати статус біженця не так і просто. Самого факту війни в країні недостатньо. Тим паче, коли є відносно безпечна частина території. Мова йде про доведення особистого переслідування через політику, релігію, орієнтацію, національність чи ще щось. А це може тривати довгими роками без якоїсь перспективи. У разі відмови шукача притулку просто депортують або ж, поки в країні призначення небезпечно, відкладають депортацію. Чи варто казати, що це суттєво зменшує шанси на якісь бюрократичні кроки в ЄС у майбутньому.
Є ще один важливий мінус процедури біженства — правило першої країни в’їзду, яке часто називають Dublin-Regulation. Згідно з цим документом Австрія може взагалі не розглядати вашу заяву або передати людину у відповідну країну. Бо таку заяву біженця має розглядати перша країна ЄС, до якої людина потрапила. А прилетіти літаком було фізично неможливо, тож це буде Угорщина, Румунія чи Польща.
Якщо говорити про цифри, то у 2024 році статус біженця отримало лише кілька українців, а за 2022 та 2023 роки — лише пара десятків шукачів притулку з українським громадянством.
Але подати на статус біженця можна хоч зараз. Але Австрія такі заяви в основному не розглядає, бо є статус захисту. Станом на зараз немає жодної заборони подати на статус біженця після закінчення тимчасового захисту.
