93 роки тому, 4 березня 1933 року, в Австрії сталася одна з найдивніших політичних криз у європейській історії. Через процедурну плутанину парламент фактично припинив роботу, що несподівано стало кінцем демократії для альпійської республіки.
Того дня в австрійському парламенті проходило непросте голосування щодо страйку залізничників. Уряд наказав карати страйкарів, а опозиція була проти і хотіла прийняти відповідні рішення. Парламент був майже порівну поділений між таборами, і будь-який голос вирішував результат.
Голосування проходило письмовими бюлетенями, і після підрахунку виникла процедурна плутанина. Два бюлетені були оформлені неправильно, у них виникла плутанина щодо імені та голосування, що призвело до суперечки: чи рахувати їх. Через це результат став юридично спірним.
Тоді голова парламенту, легендарний батько Першої республіки, Карл Реннер робить неочікуваний крок. Оскільки він, як головуючий, не може голосувати і лише веде засідання, він вирішив скласти повноваження, щоб стати звичайним депутатом, проголосувати і вирішити питання. Це було згідно з регламентом, але його заступник з протилежного табору також пішов у відставку, аби повторити маневр і зберегти рівновагу голосів. Неочікувано у відставку йде також третій голова, який мав вести роботу парламенту після відставки перших двох. Але тут виникає юридична пастка: парламент просто не може працювати без головуючого і опиняється паралізованим. А потім почався хаос: депутати посварилися, жодних рішень не було прийнято, і пізно ввечері всі розійшлися по домівках.
Наступного дня можна було обрати нового головуючого парламенту і відновити роботу. Але тодішній канцлер Австрії (голова уряду) Енгельберт Дольфус заявив про самоусунення парламенту. І фактично вирішив, що парламент більше не потрібний, а керувати країною тепер буде він сам. Він був представником Християнсько-соціальної консервативної партії, на базі якої потім народилася сучасна ÖVP. Депутати опозиції спробували відновити засідання демократичного органу, але поліція просто не пустила їх у будівлю парламенту.
А слідом відбулася заборона усіх опозиційних політичних сил, прийняття авторитарної конституції та навіть громадянська війна. Все це привело Австрію до авторитаризму і зрештою прямо в лапи нацистської диктатури.
Сам диктатор Дольфус прожив після того всього рік. Парадокс у тому, що його вбили під час невдалої спроби нацистського перевороту в Австрії. Тоді група нацистів захопила державну канцелярію і стріляла в канцлера, який помер через кілька годин, стікаючи кров’ю, бо заколотники просто не дозволили надати йому медичну допомогу.
