Ціни на продукти в Австрії: чому дорожче, ніж у сусідів
Кожен, хто живе в Австрії, помітив відчутне і майже щоденне подорожчання продуктів на полицях магазинів. Мова навіть про самі базові, бюджетні і необхідні кожному продукти. Товари в нас на 15-30% дорожчі, ніж у сусідніх країнах. Причому мова не про альтернативи, а буквально ті ж самі продукти від того ж самого виробника, вироблені на однакових заводах. Сучасна Австрія або бідніша, або не сильно багатша за сусідів, тому тут не про високий рівень життя і відповідні ціни. Дві третини австрійців називають подорожчання своєю головною проблемою.
Винна так звана «Австрійська націнка» (Österreich-Aufschlag) — націнка, яку регіонально і спеціально для австрійського ринку формують постачальники та мережі. Абсурд у тому, що іноді ті самі товари, вироблені в Австрії, у Німеччині коштують дешевше. Великі корпорації-виробники (Unilever, Nestlé, Procter & Gamble, L’Oréal тощо) просто забороняють мережам купувати товари там, де дешевше. Тобто прикордонний супермаркет у Зальцбурзі не може купити товар в сусідній Німеччині, до якої 10 хвилин, а через адміністративні барʼєри змушений замовляти дорожчу продукцію в австрійському представництві корпорацій.
Корпорації пояснюють регіональну націнку складністю австрійського ринку. Через інфляцію персонал став на третину дорожче, ніж у сусідній Німеччині. Країна (і відповідно ринок) маленька, а значить, що при тих самих зусиллях (маркетинг, кількість робітників, інші видатки) вихлоп для бізнесу менший. Корпорації бідкаються, що працюють всього на 1-2,5% маржі. А ще логістика, яка через гірські регіони країни, розосередженість всього та зарегульованість складніша. Та інші податки, регуляція, екологічні норми щодо утилізації та упаковки.
Націнка виникла не вчора і товари завжди були в нас дорожчі, але не настільки, як зараз. Австрійські чиновники підіймають питання на рівні влади ЄС і кажуть, що це створює нерівність членів союзу між собою. По іншу сторону барикади лобісти великих корпорацій в Брюсселі. Голос Австрії поки слабкий, бо країна через кількість населення не має значної ролі в масштабах виборних органів Європейського Союзу. Один з принципів існування союзу — вільне пересування товарів по території країн-учасниць.
Австрійський ринок поділили чотири великі гравці: Spar, Rewe (Billa, Penny), Hofer (Aldi) та Lidl. Разом вони контролюють майже весь ринок продуктів. Вони встановлюють ціни і впроваджують акції фактично монопольно і на власний розсуд.
Австрійці люблять купувати товари по акціях. 40% продажів в нас йдуть через знижки та привабливі пропозиції від торгових мереж. Це рекорд у Європі і ніби нічого поганого, але виявилося, що акції в мережах нечесні. А «акція» чи «знижка» на товарі на полиці не завжди означає, що він реально дешевший. Часто ціну спершу піднімають, а потім роблять від неї знижку. На папері знижка є, а по факту — немає, це обман і маніпуляція. Це зайшло так далеко, що мінсоцполітики Австрії подало позов проти рітейлерів, звинувачуючи їх у маніпуляціях. А віце-канцлер навіть заговорив про можливі державні втручання.
А ще в Австрії є культура запасання, коли люди купують більше товарів, ніж їм фактично потрібно, тому що вони можуть бути по акції і, в принципі, є де зберігати та можливість такі запаси профінансувати.
Для більшості населення країни немає особливої можливості заощадити, поїхавши до сусідів: Німеччини, Чехії чи Угорщини, де продукти дешевші. Це працює для прикордонних районів, що навіть з урахуванням транспортних витрат буде привабливішим по ціні.
Від подібних націнок страждають і інші країни, серед яких Бельгія, Греція та Нідерланди. За підрахунками Єврокомісії через ці обмеження споживачі в ЄС щороку втрачають понад 14 млрд € потенційної економії.
Окреме питання — про місцеві продукти. У країні, попри абсурдність ситуації, вони часто дорожчі. Мова не тільки про продукцію від великих корпорацій, а й про невеликі локальні виробництва. Ці продукти все одно дорожчі, навіть без «австрійської націнки». І якщо уявити, що націнку на масові продукти завтра відмінять, ці локальні не стануть дешевшими, що зробить їх ще менш конкурентними. Але тут все тримається на тому, що локальне — якісніше, смачніше та безпечніше. А ще на відданості австрійського споживача місцевим товарам, дві третини з яких готові платити за локальне, смачніше та безпечніше. Особисто я на полиці завжди обираю дорожчі товари з виробництв нашого району.
