Одне з найвідвідуваніших місць Австрії вже не перший рік переживає туристичний бум. Мільйон туристів щороку хоче прогулятися по малесенькому мальовничому альпійському містечку на березі озера. Більшість туристів – гості з Китаю та інших азіатських країн. Місцеві, яких тут менше тисячі душ м’яко кажучи не у захваті. Тим паче, що більшість населення міста – то пенсіонери, які з туристів напряму ніякого профіту не мають. Натомість постійний галас під вікнами та повні вулиці народу.
В 2012 році у китайській провінції Гуандун, що неподалік Гонконгу за майже мільярд доларів США була побудована піратська копія австрійського містечка. І по фото одразу видно, що це таки китайський клон. Але це фактично стало рекламним майданчиком для оригіналу, який всі неодмінно тепер хотіли побачити. Сарафанне радіо в такій величезній країні як Китай штука небезпечна. А першою рекламною ластівкою у 2006 році став південнокорейський серіал «Весняний вальс», що частково був у знятий Галльштатті.
Азіати їдуть сюди із величезними валізами та важкими фотокамерами. Встають дуже рано аби зробити фото на площі без людей. Та привозять сюди нарядні сукні для тематичних фотосесій. Хтось навіть робить весільні фото, які потім будуть дивитися з родичами вже на справжньому весіллі на батьківщині.
Більше чверті століття Галльштатт і навколишній регіон є всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО, а саме місто стоїть тут вже сотні років. Це безперечно красива і цікава локація. Але секрет популярності міста не тільки в цьому. Якщо ви введете в Гугл запит «Австрія», то скоріш за все першою картинкою буде не Відень чи Зальцбург, а саме наше містечко з церквою на березі озера серед гір. Масовий турист добре знає цей регіон і завжди хоче туди, а ми, як постачальники туристичного продукту, не можемо відмовити. Та й навіщо шукати ідеальну австрійську комбінацію гори-озеро-місто, коли тут все вже є. Для багатьох це справді культове та омріяне місце.
Я буваю у Галльштатті з туристами дуже часто. Нам радіють, інколи просто терплять, а буває навіть мені роблять зауваження чи просто лаються, висказуючи своє незадоволення єдиному, хто з групи знає німецьку – гіду. Одного разу навіть з вікна на мене вилили воду. Але я ставлюся до того з розумінням і намагаюся робити місцевим мінімум дискомфорту. Туристів зараз відчутно менше, ніж було до тієї тривалої хвороби. Містом можна комфортно пересуватися та робити фото.
В травні цього року під патронатом мера альпійського містечка на набережній, де всі роблять ті самі фото з озером, церквою та горами був встановлений 2,5 метровий паркан, аби менше туристів зупинялися там зробити світлини. Через декілька днів загорожу прибрали, а на місці з’явився банер, який просить туристів бути тихішими і поважати спокій сусідів. А у серпні мешканці перекрили стоячим страйком в’їзд в місто тим самим привертаючи увагу до того, що в тут має бути зручно не тільки туристам, а й місцевим. Наразі місто може витримати максимум половину від актуальної кількості гостей і їх транспорту. Ідеї брати гроші за вхід в місто як у Венеції чи фізично обмежити кількість приїжджаючих туристів лишаються не реалізованими.
Вже зараз існує обмеження на кількість туристичних автобусів, які можуть зупинитися у місті для висадки туристів. Можливість заїхати в місто автобусом треба купувати завчасно і коштує це не дешево. Майже півтисячі паркомісць для приватних авто повністю зайняти вже до обіду. Альтернатива – громадський транспорт, яким добратися не так і легко. Особливо якщо ти турист, в тебе нема правильних додатків для маршруту і взагалі з складною системою місцевого транспорту ти не знайомий.
Під час тієї тривалої хвороби потік туристів впав. Разом з тим місцева громада раптом зрозуміла, що без туристів містечко все таке ж красиве, але нікому окрім них непотрібне. Не в останню чергу туристичні гроші важливі для місцевого бюджету. Тільки туалети приносять муніципалітету щороку 150 тисяч євро, а за кілька мільйонний бюджет міста з профіцитом місцеві мають завдячувати саме гостям.
Поспішайте побачити прекрасний Галльштатт поки ще можна!
