11 листопада ми згадуємо святого Мартина. Таких дат і святих багато, але саме навколо дня його смерті є кілька елементів, які важко не помітити. Діти гуляють із саморобними ліхтариками й співають пісень, а дорослі готують на вечерю смачного гусака із тушкованою червоною капустою та кнедлями. Але за цим стоїть кілька цікавих історій.
Мартин Турський народився понад 1600 років тому, у IV столітті нашої ери, у родині римського легіонера на території сучасної Угорщини. Його дитинство пройшло в сучасній Італії, а більшу частину життя він провів у Галії, що сьогодні — Франція. За прикладом батька став до лав війська Римської імперії та служив там у кінноті.
Якось у зимову холоднечу Мартин зустрів жебрака на вулиці й, аби того зігріти, віддав нужденному половину свого червоного плаща, відрізавши його мечем. Вночі уві сні військовий побачив Христа, який сказав, що той укрив його шматком свого плаща. Після цього Мартин охрестився, звільнився з військової служби та заклав монастир, де дбав про хворих, голодних та жебраків.
Після смерті єпископа міста Тур (сучасна Франція) священнослужителі та віряни дуже хотіли бачити новим єпископом саме Мартина, але йому це було не треба. Священник навіть сховався від прихильників у сараї, але підступний гусак видав його своїм кряканням, і той таки змушений був прийняти титул. За легендою, у якості помсти за пташину зраду Мартин наказав смажити гусей — що ми й досі покірно робимо, додаючи на тарілку тушковану червону капусту та кнедлі.
Друга частина плаща Мартина стала реліквією — предметом вшанування. Для неї був створений похідний військовий храм, а священника, який служив у такому храмі, стали називати капеланом. Згодом у війську почали з’являтися подібні християнські каплиці в окремих наметах, що стало передвісником сьогоднішнього військового капеланства — коли священники служать у війську і допомагають побратимам морально, без зброї в руках.
Згадуючи історію святого, діти в садочках та початковій школі роблять саморобні ліхтарики (символ світла добра), з якими йдуть гуляти вулицями, та влаштовують вистави, де показують легендарний сюжет. Ще співають красивих пісень, серед яких “Ich geh mit meiner Laterne”, “Laterne, Laterne, Sonne, Mond und Sterne”, “Sankt Martin, Sankt Martin” та моя улюблена “All die Millionen Sterne”.
