На початку мого австрійсько життя я святкував Новий рік в гостях у австрійців. Окрім того, що я вчив їх пити горілку з тостами і не змішуючи з соком чи пивом, мене здивувала одна річ. Господар презентував всім гостям невеличкі фігурки свиней. Я відкрита до всього нового людина, тому не образився, хоча подумав, що відмітити нашу поведінку можна було якось більш тактично.
І от ввечері 31 січня я бігаю по місту щоб придбати рідним свиней та подарувати їх за святковою вечерею. У місті облаштували спеціальні палатки, які торгують всім арсеналом талісманів на удачу (Glücksbringer). Торговці просять по 1-3 євро за фігурки свиней, сажотрусів, конюшини, мухоморів, підков, сонечок та слонів. Кожен символ має пояснення, чому саме він і має зробити наступний рік кращим за попередній. Довелося вистояти чергу, товар важливий і потрібний тупо всім.
Схопивши жменю скляних рожевих свиней із чорними смішними опуклими очима я побіг далі. Вирішив не ризикувати і взяти класику, бо скандинавській міфології дикий кабан був священною твариною богів і з тих пір свиня символізує достаток, родючість і удачу. Зустріти сажотруса, які і досі працюють в Австрії, вважається удачею, бо ті своєю роботою захищають будинки від пожежі. Ще купив лотерейних квитків, аби кожен з гостей міг стати багатшим на гіпотетичні 10 тисяч євро.
Головне свято року в Австрії – Різдво. Тепле, світле, родинне, домашнє. Нам знадобилося 7 років щоб прийти до цього. Тож на Новий рік всі подарунки вже були роздані та отримані декілька днів тому назад. Сільвестер, а саме так тут називають канун Нового року це свято зовсім інше. Його запросто можна відмічати з друзями чи навіть у натовпі на площі міста.
В Австрії феєрверки і петарди майже під тотальною забороною. Але це не заважає перетворити міста і села у канун Нового року на полігон по випробуванню піротехніки. Головне, щоб було гучно і яскраво. Поліція ніби намагається щось робити, але їх замало, а тупих людей із арсеналом бабаху і запальничкою забагато.
Великі міста влаштовують розваги на центральних площах з музикою та іншими цікавими і безкоштовними івентами. У Відні це взагалі «Новорічний шлях» – декілька сцен у центральній частині міста, між якими можна гуляти, пити і їсти. В Зальцбурзі сцена лише одна, зате був дивовижно красивий салют над фортецею.
Колись на курсах німецької мови ще в Києві нам розповідали, що після того, як найбільший австрійський дзвін Пуммерін відіб’є своє опівночі на соборі святого Стефана, люди почнуть танцювати вальс прямо на площі перед собором. Тоді думав, що це дурня, як і те, що в Австрії говорять німецькою. Але потім я вирішив зустріти новий рік у центрі Відня і сам побачив це на власні очі. А ще зрозумів, що ніколи не буду повторювати цей досвід.
