Щоразу, коли в австрійському парламенті заходить мова про допомогу Україні, опозиційна права партія FPÖ виходить з однією й тією самою зброєю – цифрами. Великими, круглими, без пояснень. Потім цитати перетікають у соціальні мережі та ЗМІ, де ними обурюються звичайні виборці.
Мова у виступах іде про 3,26 мільярда євро австрійських податків та 800 євро з кожного австрійського домогосподарства. Політики Партії свободи зауважують, що австрійські гроші йдуть до країни, де присутня корупція, а у самої Австрії і так купа проблем, на які грошей не вистачає – та й загалом це зрада нейтралітету.
Звучить страшно і переконливо. Особливо якщо не знати одного нюансу. Цифри – справжні. FPÖ справді цитує дані авторитетного Інституту світової економіки Кіль, який веде детальний трекер допомоги Україні. Але те, що відбувається далі з цими цифрами – це маніпуляція.
Бо з тих 3,7 млрд євро, які Kiel Institute зараховує Австрії, лише близько 860 млн вийшли безпосередньо з австрійського національного бюджету за рішенням австрійського уряду. Причому це все, що Австрія витратила на українців: пряма допомога, внески до Світового банку, фонди відновлення України та витрати на прийом українських біженців у себе.
Якщо ж рахувати пряму безпосередню допомогу Україні, то станом на середину 2025 року МЗС Австрії офіційно підтверджує 330 млн євро державної фінансової та гуманітарної допомоги для України та постраждалих сусідніх країн. Ця сума складається з кількох частин: 117 млн євро – гуманітарна допомога, 146,5 млн євро – підтримка базових послуг та відновлення інфраструктури, 9,7 млн євро – антикорупційні заходи та інша підтримка, 8 млн євро – матеріальні пожертви, зокрема обладнання для цивільного захисту, 12,8 млн євро – допомога постраждалим сусіднім державам, насамперед Молдові. По факту це цивільна допомога: медикаменти, генератори, підтримка шкіл і лікарень, внески до міжнародних відновлювальних фондів.
Решта грошей – це австрійська частка у спільному бюджеті ЄС, яка автоматично йде на всі рішення Євросоюзу пропорційно до розміру австрійської економіки. Тобто це не «Австрія відправила гроші в Київ» – це «Австрія є членом і донором ЄС, який ухвалив рішення допомагати Україні». Це арифметика членства в ЄС, яка діє так само, коли йдеться про фінансування польських доріг, іспанських фермерів чи грецьких університетів.
Різниця у підході, цифрах та розумінні, що за цифри такі – принципова. Але у виступах політиків та заголовках ЗМІ вона зникає – і залишається лише велика страшна цифра та образ австрійського платника, якого обдирають заради чужої країни.
У квітні 2026 року, після місяців блокування з боку Угорщини та Словаччини, Рада ЄС остаточно затвердила кредит Україні на 90 млрд євро. Перші виплати розпочалися вже в другому кварталі 2026 року.
Гроші розподілені на дві частини: 60 млрд євро – на розвиток оборонної промисловості та підтримку військових потреб України, 30 млрд євро – на макроекономічну підтримку, тобто фінансування базових державних функцій: освіти, охорони здоров’я, виплат зарплат. Кредит прив’язаний до виконання умов – реформ верховенства права та боротьби з корупцією. Будь-яке порушення може призвести до тимчасового призупинення виплат.
Як ЄС збирає ці 90 млрд? Не з бюджету – він просто не такий великий. ЄС випускає спільні облігації на ринках капіталу, тобто сам бере кредит у інвесторів під гарантію держав-членів. А відсотки за цим боргом покриватимуться зі щорічного бюджету ЄС – а отже, з внесків держав-членів. 24 держави, які беруть участь у механізмі, разом платитимуть близько 3 млрд євро відсотків на рік. Угорщина та Словаччина заблокували участь, Чехія відмовилася від початку.
Австрія вносить 2,66% до бюджету ЄС. Якщо застосувати цю пропорцію до витрат на обслуговування боргу: у 2027 році – близько 26 млн євро, починаючи з 2028 року – приблизно 80 млн євро щороку. Це реальні гроші з австрійського бюджету, які щороку підуть на відсотки за цим кредитом.
Україна зобов’язана повернути основну суму лише після того, як отримає воєнні репарації від росії. Якщо ні репарацій, ні конфіскованих активів не буде – гарантійна відповідальність теоретично повертається до держав-членів пропорційно до їхніх часток в ЄС. Для Австрії це потенційно понад 2 млрд євро – але лише у найгіршому сценарії.
Окремо варто розібратися з тезою про те, що «Австрія дає гроші на українську зброю». Це відбувається через Європейський фонд миру і спільний бюджет, який фінансують усі держави-члени ЄС. Але ці внески – не особисте бажання Австрії, а її зобов’язання як учасниці ЄС. Ніякої прямої передачі зброї немає через дотримання Австрією військового нейтралітету.
