Поки більшість Європи домовилась стати кліматично нейтральною до 2050 року, Австрія обіцяє впоратись на цілих десять років раніше – до 2040-го. Амбітно? Так. Реалістично? Тут починається найцікавіше.
На днях уряд нарешті узгодив бачення нового, довгоочікуваного й необхідного кліматичного закону, без якого Австрія кілька років жила без правового плану й механізму скорочення викидів. І все це на тлі найсухішого року за всю історію метеоспостережень.
Що взагалі означає «кліматична нейтральність»? Це не «нульові викиди», коли парникових газів зовсім немає. Нейтральність – це коли скільки викинули, стільки й забрали назад. Мова про екологічний баланс.
Забирати можна по-різному. Ліси, ґрунти, болота, луки самі поглинають частину CO2 – це природні «поглиначі». А те, що лишається понад норму, можна компенсувати технологіями. Наприклад, вловлювати вуглець прямо на заводі й закачувати його під землю для обробки та зберігання.
Австрійські науковці підрахували: щоб встигнути до 2040-го, викиди мають падати на 7% щороку. Для розуміння: така швидкість скорочення востаннє спостерігалась хіба у локдауновому 2020-му, коли бізнес лежав в руїнах. Ціль дуже амбітна.
Конкретних інструментів у самому законі поки небагато, адже там є тільки ціль. А от конкретні заходи уряд обіцяє презентувати аж до кінця 2027 року.
Головні джерела викидів в Австрії розподілені так: енергетика й промисловість – 43,5%, транспорт – 28,9%, сільське господарство – 12,2%, будівлі – 9,2%. Але не всі ці викиди підпадають під національну ціль 2040: велика промисловість та енергетика здебільшого регулюються окремою системою торгівлі викидами ЄС з власним, повільнішим графіком до 2050 року. Нова ціль стосується транспорту, будівель, сільського господарства, відходів і малого бізнесу.
У секторі енергетики ставка на відмову від нафти, вугілля та копалинного газу для опалення й охолодження, перехід на централізоване теплопостачання і повний перехід на відновлювані джерела в електрогенерації вже до 2030-го. У будівлях – термічна санація старого житлового фонду та масовий перехід із газових котлів на теплові насоси й централізоване опалення. У транспорті – розширення громадського транспорту та електричний транспорт. У промисловості – декарбонізація виробництва і технології вловлювання та захоронення вуглецю. У сільському господарстві – регулювання викидів аміаку.
Цікаво, що Австрію до цього ніхто не примушував. Це власна, добровільна амбіція країни. Тоді навіщо це все? Бренд першопрохідця. У теорії й перспективі – користь для економіки: енергетична незалежність, її зростання та створення 21 тисячі робочих місць за рахунок росту ринку кліматичних технологій. До того ж непогані стартові позиції – до нейтральності Австрія вже сьогодні ближча, ніж інші країни ЄС.
На іншій чаші ваг ризики. Бізнес в умовах вимушеного інвестування і переходу на екотехнології стає ще менш конкурентним порівняно з іншими країнами ЄС, у яких план переходу не такий амбітний. І без того в умовах інфляції та дорожнечі робочої сили на ринку Австрії місцевий бізнес вже сильно програє сусідам. Бізнес може просто почати тікати з країни до сусідів, де екологічні стандарти менш жорсткі. Також додаткові видатки лягають на плечі звичайних жителів, яким треба буде переобладнувати своє старе житло під нові стандарти, що навіть із державною підтримкою не дешево.
А ще є побоювання, що ця ціль не буде виконана ні до 2040 року, ні навіть до 2050-го. Навіть саме формулювання домовленості говорить про те, що все це буде реалізовуватися лише якщо це не зашкодить конкурентоспроможності бізнесу та робочим місцям.
За оцінкою держави, для досягнення нейтральності до 2040-го потрібні щорічні інвестиції в діапазоні 46,8–64,5 мільярда євро, з яких треба знайти додатково 6,4–11,2 мільярда євро на рік (1,1–1,9% ВВП).
І головне: це точно не змінить кліматичну ситуацію. Частка Австрії у світових викидах парникових газів – менш ніж 0,13%. Навіть нульові викиди в одній країні не змінять ситуацію, бо боротьба зі змінами клімату – це колективна відповідальність, де однієї країни чи навіть цілого ЄС (близько 5% світових викидів) замало, а включитися мають також США, Китай та Індія.
Як на мене, ситуація виглядає як дуже ризикована ставка ва-банк без чіткого плану. Величезні гроші, перебудова економіки, і лише через роки стане зрозуміло, спрацювало це чи остаточно добило кволу економіку країни. І це якщо в процесі не станеться якогось форс-мажору – а в нашому «веселому» світі це дуже легко.
Тобто чесна відповідь на ваше запитання: ні, сама Австрія (і навіть сама Європа з її приблизно 5% світових викидів) фізично не здатна зупинити зміну клімату поодинці. Але й глобальна проблема не вирішується інакше, як сумою локальних дій – і в цьому сенсі національні закони на кшталт австрійського є не наївністю, а необхідною, хоч і недостатньою самою по собі, частиною значно більшого рівняння.
Зображення згенероване ШІ.
