В квітні 1919 року Австрія прийняла закон, який скасував дворянство як стан: титули, звертання і привілеї. Республіка, яка прийшла на зміну імперії, просто не могла дозволити собі наявність нерівності громадян.
Це була вже друга спроба. Вперше про відміну привілеїв заговорили після революції в 1848 році. До революції дворянство було не лише соціальним класом — це була юридична система з конкретними правами. До того дворяни володіли землею, отримували з селян панщину та контролювали значну частину місцевого життя. Окрім того, каста обраних платила значно менше податків або взагалі обходилися без них. Дворяни могли впливати на судову систему та ексклюзивно мали доступ до державних посад. Після революції більшість привілеїв скасували, але титули і соціальний статус залишилися.
Новий закон 1919 року завершував процес і повністю скасовував дворянство як статус та інститут. Рішення було політичним і демонстративним: республіка не може існувати разом із спадковими привілеями.
За імперії існувало п’ять рівнів дворянства: дворянин (Edler), лицар (Ritter), барон (Freiherr), граф (Graf) та князь (Fürst). Перші два вважалися «нижчим» дворянством, останні три — «вищим». Ще були спеціальні звертання: високість (Hoheit), світлість (Durchlaucht) та високоповажність (Exzellenz). Окрім того, прямо в іменах дворяни могли використовувати спеціальні частки: «von» та «zu». А ще були різні світські та лицарські ордени, а також почесні звання.
Після ухвалення закону виникла маса юридичних питань. Наприклад: як змінювати прізвища, що робити зі шлюбами, як поводитися з використанням титулів за межами Австрії, герби та інше. Чиновники отримували запити щодо цих питань ще десятиліттями, і частина таких справ виникає навіть сьогодні.
Формально закон передбачає штраф до 20 тисяч крон. Але його розмір ніколи не індексували, тож сьогодні це кілька євроцентів. Попри символічність штрафу, сам факт покарання показує, що закон залишається чинним.
Один із найвідоміших спорів стався з Карлом Габсбургом — спадкоємцем колишньої правлячої династії. Той використовував ім’я, прізвище та частку von між ними в домені сайту. Є і інші випадки, коли суд фактично визнавав порушення закону і виписував винним копійчані штрафи.
У Німеччині та Швейцарії колишні дворянські титули стали звичайними частинами прізвищ. Тобто самого дворянства немає, але в іменах їх використовувати можна. Тож після шлюбу із іноземним носієм такого прізвища можна було змінити прізвище і користуватися знатною часткою в обхід закону, але потім суд закрив цю шпарину.
Але є інші варіанти, як можна обійти австрійський закон.
Наприклад, люди з двома громадянствами, або ж використання аристократичного імені тільки в закордонних контактах, чи використання цього як торгової марки або в домені сайту.
На сьогодні 2,5 тисячі осіб все ще мають записи в реєстрах з дворянськими частками. Але поступово це виправляють. З іншого боку Європейський суд з прав людини зазначив, що різка зміна імені може бути втручанням у приватне життя. Взяти хоча б всі офіційні документи, які людині потім треба міняти.
Дворянство зникло юридично, але не соціально. Титули можна заборонити законом, але не можна стерти соціальні зв’язки, які формувалися століттями. Родини колишньої аристократії продовжують існувати, володіти дорогим майном і передавати його у спадок, створювати мережі і впливати на культурне життя. Закон ліквідував статус — але не історію і традицію.
