Щороку восени австрійський ліс перетворюється на щось середнє між національними спортивними змаганнями і кримінальним квестом на виживання. Згідно з опитуванням майже половина населення Австрії займається «тихим полюванням» – збирає гриби.
Щороку у центральний токсикологічний центр (Vergiftungsinformationszentrale) надходить близько 800 звернень про погане самопочуття після вживання зібраних грибів, а кілька років тому зафіксували рекорд: майже 400 дзвінків лише за один місяць. Скільки при цьому губиться у лісах та горах людей – невідомо, окремої статистики немає.
Улюблені гриби в країні – це Eierschwammerl (лисичка) з її пряним, трохи перцевим смаком, Steinpilz (білий гриб) з горіховим ароматом і Parasol (гриб-парасоля) – про останній варто одразу застерегти, бо сирим він отруйний, їсти можна лише після термічної обробки. Далі за популярністю йдуть гриб-каштан (Maronenröhrling), гнойовик білий (Schopftintling), опеньок літній (Stockschwämmchen), дощовик-гігант (Riesenbovist), польовий шампіньйон (Wiesenchampignon), зморшок їстівний (Speisemorchel) і підберезник (Birkenpilz).
Сезон стартує у травні з білих грибів, у червні підключаються лисички, а серпень–жовтень – це вже пік, коли до компанії додаються дощовики й маслюки. Рамки сезону і асортимент грибів різняться залежно від регіону та рельєфу країни.
Головне питання: а чи взагалі можна просто піти і нарвати собі грибів? Юридично гриби в лісі належать не тому, хто їх знайшов, а власнику лісу – так каже австрійський закон. Але діє простий принцип: де збір не заборонено явно, там він дозволений. Федеральний закон про ліс встановлює базове правило для всієї країни – не більше 2 кг грибів на особу на день. Також законом заборонено влаштовувати й брати участь у масових грибних заходах.
За перевищення ліміту збору – штраф до 150 євро, за організовані заходи – до 730 євро або навіть до тижня арешту. Для позначення такого обсягу є спеціальний термін – Handstraußregel (правило букета в руці): історично мова йшла про те, що з лісу можна забрати лише невелику кількість грибів, яка вміщалася в руках, хоча стосовно грибів у сучасній практиці це вже цілий наповнений кошик.
Природоохорона в Австрії – компетенція федеральних земель. З дев’яти земель лише п’ять мають окремі правила (Pilzverordnung), і умови в них відрізняються. Найдетальніші правила – у Карінтії: там понад 300 видів грибів захищені цілий рік, білі гриби й лисички можна збирати тільки з 15 червня по 30 вересня, а час збору обмежений 7:00–18:00. У Тіролі додається несподівана деталь – заборонено використовувати граблі, гачки та інші механічні інструменти для збору. У Форарльберзі діє умова, що збирач має вміти впевнено визначити гриб як їстівний вид, інакше збирати його не можна. У Верхній Австрії під повним захистом – сім конкретних видів. А Нижня Австрія, Штирія й Бургенланд обмежились загальною забороною навмисного знищення, без конкретних лімітів щодо часу чи кількості. Штрафи за порушення земельних правил більші: від 3630 євро аж до 30 тисяч євро за організоване комерційне грибне мародерство в промислових масштабах.
Переважна більшість важких отруєнь спричиняє один-єдиний вид – бліда поганка (Knollenblätterpilz, Amanita phalloides). Найпідступніше в ній – затримка симптомів: перші ознаки з’являються лише через 6–24 години після вживання, а тоді настає фаза оманливого полегшення, після якої починається важке ураження печінки й нирок. Отрута не руйнується при варінні, замороженні чи сушінні. І головне: отруйний гриб не обов’язково гіркий чи смердючий. Є й інші небезпечні пари для плутанини: гриби роду Cortinarius плутають з лисичками (ураження нирок, аж до діалізу), мухомор пантерний – з їстівним перлистим мухомором (судоми, порушення свідомості).
Якщо з’явились нудота, блювання, біль у животі, діарея, запаморочення, порушення свідомості чи галюцинації протягом доби після грибної страви – діяти треба негайно: швидка за номером 144 або ж токсикологічний центр +4314064343 працюють цілодобово. Важливо зберегти залишки страви для аналізу.
Якщо немає впевненості у визначенні – не ризикуйте, а скористайтесь безкоштовними пунктами консультації щодо грибів (Pilzberatung), які є по всій країні. Принесіть туди свої гриби, а спеціалісти перевіряють їх за вас.
Грибники, як і рибалки, своїх місць не видають. Але якщо хочете покластись не лише на інтуїцію, є кілька корисних інструментів: Pilzfinder від Віденського університету – інтерактивна карта поширення видів по всій країні, FungiFind – погодозалежний прогноз шансів знайти конкретний гриб по всій Європі. Також до ваших послуг комерційні сервіси: Pilzsucher, Pilzlandkarte, PilzFinder та Pilzator.
Різноманіття диких грибів рідко побачиш у супермаркеті – більшість цікавих видів не культивуються штучно, бо потребують конкретних дерев-симбіонтів. Хочеш лисичку – йди в ліс!
